Дмитрієв Микола Андрійович

УКРАЇНСЬКИЙ ЦИЦЕРОН
(МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ ДМИТРІЄВ)

Дмитрієв Микола Андрійович Foto1народився у місті Харкові 10 квітня 1867 року, в сім’ї урядовця Андрія Степановича Дмитренка, який походив із селян Козачої Лопані на Харківщині. Початкову освіту Микола здобув удома, а далі навчався в гімназії. Після закінчення гімназії, Микола поступає до Харківського університету на юридичний факультет.В серпні 2007 року виконком Полтавської міської Ради прийняв рішення про встановлення меморіальної дошки видатному українському громадському діячеві, видавцю Миколі Андрійовичу Дмитрієву…Вона буде вмонтована у фасад будинку на майдані Конституції № 3.

У 1892 році по закінченню університетського курсу, Микола Дмитрієв відбував військову службу в Полтаві. Тут він потайки одружився з домашньою вчителькою Ганною Тимофіївною Теплицькою – дочкою кріпачки з Іваново-Вознесенська. За рік, звільнившись з війська, виїхав до Сум, де розпочалася його адвокатська кар’єра. Працює у цукрових магнатів Харитоненків. Та його весь час тягло до Полтави. І коли в серпні 1894 року Миколі Дмитрієву запропонували місце секретаря «Полтавських губернських відомостей», він з радістю повертається до Полтави. Згодом Микола Дмитрієв залишає роботу в газеті і займається адвокатською діяльністю. Його публічні виступи, як адвоката в судових процесах на захист бідних селян, пристрасні публіцистичні статті з актуальних проблем суспільного життя, зробили його популярним в Полтаві. Селяни називали його «своїм адвокатом», а газети того часу писали «бувши присяжним повіреним, він давав широку, часто зовсім дармову поміч бідним людям…». Відомий судовий процес в якому брав участь адвокат Дмитрієв – це справа братів Скитських, яких звинувачували у вбивстві секретаря Полтавської Духовної консисторії Комарова. Микола Дмитрієв багато зробив по організації захисту братів, їздив до Москви і Петербургу, запрошував відомих адвокатів. Цей судовий процес тривав 3 роки з 1899 по 1901, брати Скитські були виправдані. Виступав Микола Дмитрієв, як адвокат по спадковості Олени Пчілки, у зв’язку смерті Єлизавети Іванівни Драгоманової. Виступав по захистуВасиля Горленка, в справі з лихварями (до речі, цей процес програв, через що на якийсь час загострились його стосунки з Горленком).

В Полтаві Микола Дмитрієв поступово стає помітним громадянським діячем, душею і організатором передової української інтелігенції. Навколо нього гуртувалися люди з демократичними і патріотичними переконаннями: Панас МирнийГ. МаркевичВ. ВасиленкоЛ. Падалка та інші.

Ще напередодні відкриття пам’ятника І.П.Котляревському у 1902 році, на сторінках полтавської преси, розгорнулася дискусія навкруги спорудження будинку Полтавського губернського земства. Будинок будувався, за ухваленим земством, проектом архітектора Василя Кричевського, в оригінальному стилі, у якому б відбилися ознаки будівництва українського народу. Микола Дмитрієв гаряче підтримав цю ідею. Ідея його статті знайшла широкий відгук. ЇЇ палко підтримали Панас Мирний,Григорій Ротмістров та інші полтавці. І боротьба завершилася перемогою. Навесні 1904 року розпочалося будівництво будинку земства за проектом В.Кричевського. Тож, зведений у 1903-1908 роках будинок Полтавського губернського земства став першим прикладом українського архітектурного стилю.

У 1905-1906 роках в Полтаві створюється осередок Української Радикально-Демократичної Партії (УРДП) на чолі з Дмитрієвим, зав. статистичним відділом губернського земства Гр. Ротмістровим та іншими. Члени партії організували «Селянську Спілку» і взяли участь у виборах в Першу Державну Думу. Своїм політичним завданням УРДП поставила відстоювання автономії України.

20 листопада 1905 року в Полтаві проходив губернський з’їзд Союзу вчителів і діячів народної освіти. На з’їзді з доповіддю виступив Микола Дмитрієв, в якій охарактеризував сучасне становище школи, «ненормальність становища навчальної справи на Полтавщині», підкреслив необхідність реформування школи в Україні. В резолюції з’їзду говорилося: «Для українського населення, на території України народна школа повинна бути українською, тобто викладання повинно бути рідною, українською мовою». Постанова з’їзду вимагала видавництво підручників українською мовою, організацію учительських курсів з української мови, літератури та історії України. Саме видавництво «Український учитель», створене у 1906 році по ініціативі М. Дмитрієва, Панаса МирногоГ. Маркевича, протягом 1906-1908 роках видало 16 назв українськомовної літератури, в тому числі і підручники для українських шкіл. У 1906 році М. Дмитрієв разом з Панасом Мирним засновує Спілку вчителів-українців і стає її першим Головою. Він також засновує Товариство допомоги учням, при училищі 1-го розряду Шевелевої.

У 1907 році, в Києві було створено Загальна Безпартійна Українська організація (ЗБУО) на чолі зСергієм Єфремовим. Від Полтавської Громади в ЗБУО ввійшов М. Дмитрієв. Серед членів цієї організації були М. ЛисенкоМ. КононенкоІ. СтешенкоЄ. Чикаленко та інші. Організація займалася видавничою справою, пропагандою української літератури, організацією ювілеїв українських діячів.

Foto2Яскраве життя Миколи АндрійовичаДмитрієва раптово обірвалося на 42-му році – 6 липня 1908 року. Він потонув у річці Псьол, поблизу села Яреськи, рятуючи сільську дівчину. Його трагічна смерть сколихнула всю Росію. Кажуть, того дня на відспівуванні біля Срітенської церкви зібралася майже вся Полтава. «Рідний край» тоді писав: «Смерть шановного Миколи Андрійовича – се велика втрата для України, вона в йому загубила одного із своїх щирих синів і пильних невсипучих робітників» У 1911 році київська газета «Рада» писала про Дмитрієва: «таких людей не забувають, вони залишають в громадянстві світлий гарний слід». Панас Мирний називав його «щирим громадянином своєї країни Все його життя було наповнено працею для української справи…Його жвава, ретельна натура жила вірою в кращу долю України, жила працею для неї».

Поховали Миколу Андрійовича Дмитрієва на старому міському цвинтарі. За проектом В. Кричевського на могилі спорудили гранітний монумент у вигляді каплиці в українському стилі, з погруддям Дмитрієва.

Джерело:

Полтавщина: краєзнавчі історичні матеріали про Полтавщину

https://uk.wikipedia.org/wiki/Дмитрієв_Микола_Андрійович