Віктор Павлович Трегубов

Віктор Павлович Трегубов (1842-1909 рр.) народився у дворянській сім’ї відомого полтавського мецената, колезького радника Павла Петровича Трегубова. Від батька він успадкував 620 десятин родових земель на території Полтавської губернії.

          Завдяки дворянському походженню Трегубов В.П. отримав  гарну освіту. Він пройшов курс навчання у другій Харківській гімназії. Вищу освіту Трегубов В.П. здобував у Харківському імператорському університеті на юридичному факультеті (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), який успішно закінчив у 1867 р.

        Знання, отримані у одному із найкращих юридичних вишів країни, дали можливість Трегубову успішно розпочати трудову діяльність, яка припала на час проведення судової реформи у Російській імперії та на території етнічних українських губерній. У 1867 р.  він отримав посаду слідчого при новоутвореній Харківській судовій палаті. Але вже наступного року його було переведено до Полтави для роботи, що мала за мету організацію Полтавського окружного суду та мирових судів, передбачених законодавством судової реформи 1864 р. У період із 1870 по 1889 рр. Віктор Павлович працював на посаді дільничного мирового судді   м. Полтави. Згідно «Запровадження судових установлень» 1864 р., мирових суддів, дільниці яких знаходилися на території міст, обирало міське самоврядування терміном на три роки. До підсудності мирових суддів відносилися справи про незначні цивільні правопорушення (сума позову до 500 крб.) та нетяжкі кримінальні злочини (справи про порушення громадського порядку та крадіжки майна на суму не більше 300 крб.). Головною метою діяльності мирового судді було примирення сторін. Порівняно із іншими посадами у судових установах, робота мирового судді була найбільше завантаженою. Мирові судді користувалися авторитетом і повагою, як у місцевого населення, так і у державних чиновників. Впродовж 19 років гласні Полтавської міської думи сім разів обирали  Трегубова В.П. мировим суддею, що переконливо свідчить про його високий професіоналізм та підтримку місцевої громади.

        У зв’язку із проведенням судової контрреформи 1889 р. і ліквідацією мирової юстиції, Трегубов В.П.  залишив роботу мирового судді. Того ж року Віктор Павлович був обраний гласним Полтавської міської думи, яка у свою чергу обрала його міським головою. Цю посаду він обіймав до 1906 р. Відповідно до «Міських положень» 1870 і 1892 рр. термін повноважень гласних міського самоврядування складав чотири роки. Дума обирала Трегубова В.П. міським головою п’ять разів. Згідно законодавства міський голова вів засідання міської думи, очолював міську управу, входив до складу Губернської із земських і міських справ присутності.

         Завдяки невтомній праці Трегубова В.П. на посаді міського голови у Полтаві розпочалася електрифікація міста, розпочато встановлення телефонного зв’язку, збудовано театр і народний будинок, покращено медичне обслуговування, збільшено кількість народних шкіл. З метою побудови водогону, у 1897 р. Віктор Павлович відвідав Санкт-Петербург, де зустрівся із міністром МВС І.Л. Горемикіним та міністром фінансів С.Ю. Вітте і переконав їх у необхідності проведення такої роботи. А вже 1900 р. у Полтаві відбулося урочисте відкриття водогону.

         За ініціативи міського голови  було відкрито новий навчальний заклад – Третє міське початкове училище імені Стефановича.       

Трегубов В.П. активно займався і громадською діяльністю. Він перебував на посаді директора Полтавського Олександрівського притулку, був почесним членом Полтавського губернського піклування за дитячими притулками, почесним опікуном Полтавського реального училища, почесним мировим суддею по Полтавському повіту.

      На жаль, Трегубов В.П. не став на шлях захисту українських національних інтересів. У своїй діяльності він керувався виключно нормами законодавства Російської імперії, навіть якщо це обмежувало національні права українського народу. 30 серпня 1903 р. під час урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника І. П. Котляревському він намагався заборонити виступи українською мовою на вимогу міністра МВС.

       Рішенням міської думи у 1902 р. ім’ям Трегубова В.П. названо училище та одну із вулиць Полтави.  У 1903 р. за самовіддану громадську діяльність міська дума обрала його почесним громадянином Полтави. Цього ж року Трегубов В.П. отримав чин дійсного статського радника.

          Козаченко А.І., доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Полтавського юридичного інституту НЮУ імені Ярослава Мудрого.