Федір Андрійович Лизогуб

      Федір Андрійович Лизогуб народився Федір Андрійович Лизогуб 6 жовтня 1851 року у родовому маєтку Седневі Чернігівського повіту. Він походив із старовинного козацько-старшинського роду. Один із його пращурів – Я.К. Лизогуб – у другій половині ХVІІ ст. займав посаду канівського полковника, згодом чернігівського полковника, а за часів І.С. Мазепи – наказного  гетьмана. Я.Ю. Лизогуб очолював комісію по підготовці збірника українського права «Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р.». Батько  Федора Лизогуба – Андрій Іванович Лизогуб не приховував своїх ліберально-демократичних поглядів, підтримував дружні стосунки з Т.Г. Шевченком, був знавцем і шанувальником української культури. Старший брат Федора Лизогуба – Дмитро Андрійович, –один із засновників антиурядової нелегальної організації «Земля і воля». За підготовку замаху на життя імператора Олександра ІІ у 1879 р. Одеський воєнно-окружний суд виніс йому смертний вирок через повішення.

          Свою трудову і громадську діяльність Ф.А. Лизогуб розпочав  5 грудня 1883 р. на посаді помічника секретаря з’їзду мирових суддів Чернігівського судово-мирового округу. З 1888 по 1897 рр. Федір Лизогуб займав посаду предводителя Городянського повітового дворянства. У період з 1896 р. по 1899 р. Городянське повітове земське зібрання обирало Ф.А. Лизогуба почесним мировим суддею по Городянському повіту. В 1895, 1896 і 1899 і 1911 рр. його обирали почесним мировим суддею по Лохвицькому повіту.

         Діяльність в органах земського самоврядування Федір Лизогуб розпочав у 1888 р.  коли зайняв посаду предводителя Городянського повітового дворянства, адже згідно з Положенням про губернські і повітові земські установи 1864 р. предводитель дворянства одночасно виконує обов’язки голови земського зібрання. Посаду голови Городянського повітового земського зібрання Ф.А. Лизогуб займав до 1897 р.   Окремим періодом діяльності Федора Лизогуба в органах земського самоврядування стала діяльність на посаді гласного Лохвицького повітового земства Полтавської губернії. Його обирали гласним Лохвицького повітового земства по землевласницькій курії у 1899, 1901, 1904 1907 і 1910 роках. Не зважаючи на те, що у 1901 р. Ф.А. Лизогуб очолив губернську земську управу, він регулярно відвідував засідання Лохвицьких чергових повітових земських зібрань.  Під час чергової земської сесії у вересні 1901 р. Лохвицьке повітове земське зібрання обрало Ф.А. Лизогуба губернським гласним.

       8 грудня  1901 р. під час чергової 37 сесії Полтавського губернського земського зібрання гласні обрали Ф.А. Лизогуба головою губернської земської управи («за» – 41,  35 – «проти»). Полтавські губернські гласні обирали Ф.А. Лизогуба на посаду голови губернської земської управи на чергових сесіях у 1904, 1907, 1910 і 1913 роках. Під час кожних наступних виборів Федір Лизогуб користувався все більшою підтримкою земських гласних.

         Як губернський гласний і голова земської управи Ф.А. Лизогуб брав участь у переважній більшості засідань чергових та позачергових земських сесій. Про це, зокрема, свідчать результати перевірки роботи управи ревізійною комісією за 1904-1905 рр. Так, з 40 засідань чергової сесії 1904 р. Ф.А. Лизогуб брав участь у роботі 34 засідань. На черговій земській сесії 1904 р. було ухвалено 200 постанов і у розробці практично кожного із них брав участь голова земської управи. Переважна більшість доповідей управи земському зібранню супроводжувалась роз’ясненнями та відповідями на запитання гласних голови управи.

        Федір Андрійович активно захищав інтереси управи у губернському зібранні. У січні 1907 р. управа подала у відставку у зв’язку звинуваченням частини гласних у погіршенні ефективності роботи управи. Після виступу Ф.А. Лизогуба, у якому він довів безпідставність таких звинувачень, зібрання відмовилося приймати відставку управи.

       Ф.А. Лизогуб дбав про соціальний захист земських службовців та членів їх родин. Так, за його клопотанням майже щорічно земське зібрання ухвалювало рішення про видачу премій службовцям управи наприкінці року, пропонував гласним внести до кошторису одну тисячу карбованців на лікування земських службовців, ініціював підвищення заробітної плати службовцям земської канцелярії  та встановлення стипендій дітям земських службовців.

      До безпосередніх функціональних обов’язків Ф.А. Лизогуба як голови губернської земської управи відносилась організація роботи управи та контроль за виконанням службових обов’язків членів управи і підпорядкованих управі підрозділів. Ф.А. Лизогуб визначав порядок денний засідань управи та головував під час проведення засідань. На початку ХХ ст. відбулося структурне удосконалення губернської управи. У 1904 р. з метою покращення земської медицини за пропозицією Федора Лизогуба земство створило  медико-санітарне бюро і медичну раду. Ф.А. Лизогуб за посадою очолював     економічну раду – дорадчий і координуючий органи до відання якого відносилася розробка заходів з питань розвитку місцевого виробництва і торгівлі, удосконалення системи кредитування та організації праці. З метою підвищення ефективності роботи канцелярії – апарату  управи  Ф.А. Лизогуб у 1902 р. ініціював прийняття земським зібранням нової «Інструкція про порядок діловодства» 1902 р., яка передбачала запровадження нових посад та новий розподіл обов’язків між службовцями канцелярії.

         Завдяки ефективній роботі Ф.А. Лизогуба за складних соціально-економічних умов початку ХХ ст. Полтавському земству вдавалося забезпечувати конструктивну співпрацю між земським губернським зібранням і управою. Запорукою успішного виконання Ф.А. Лизогубом своїх службових обов’язків була конструктивна робота із міністром МВС, губернатором, очільниками інших вищих та місцевих органів державної адміністрації.  За посадою Ф.А. Лизогуб входив до складу Губернського із земських і міських справ присутствія, яке очолював губернатор.

        Губернське зібрання неодноразово обирало Ф.А. Лизогуба для участі у Всеросійських земських з’їздах. Він очолював делегації від Полтавського земства на численних земських виставках та загальнодержавних заходах.

          Ф.А. Лизогуб підтримував проведення столипінських реформ, які мали за мету розвиток  ринкових відносин у аграрній галузі, адже від розвитку аграрної галузі у значній мірі залежав розвиток земського самоврядування у Полтавській губернії. За посадою він входив до складу губернської землевпорядної комісії, яка розпочала свою діяльність у 1907 р. На неї покладалося проведення землевпорядних робіт для створення одноосібних селянських (фермерських) господарств.  1907 р. його було обрано у Раду зі справ місцевого господарства при МВС для підготовки законопроектів у Державну Думу. Федір Лизогуб був одним із засновників Обласної земської переселенської організації, керівні органи якої діяли при Полтавській губернській управі.

        Ф.А. Лизогуба не можна зараховувати до числа активних учасників земського ліберально-демократичного руху. Але немає сумнівів у тому, що він був прихильником демократичних перетворень, підтримував розвиток української мови і національної культури. Як представник партії октябристів, він підтримав вимоги про проведення демократичних реформ у період революції 1905-1907 р. Особливо яскраво патріотична позиція Ф.А. Лизогуба   проявила себе під час будівництва приміщення Полтавського губернського земства. Як голова губернської земської управи він очолив спеціальну комісію, котра мала затвердити проект будинку. У 1909 р. під час офіційного візиту до Полтави з нагоди 200-річчя Полтавської битви  імператор Микола ІІ висловив своє незадоволення національними мотивами в оздобленні будинку Полтавського губернського земства.

       Ф.А. Лизогуб був одним із ініціаторів спорудження пам’ятника І. Котляревському в Полтаві та фінансував видання творів письменника, сприяв розвитку художньо-промислової школи імені М. Гоголя в Миргороді.            

       Як встановив  автор, Ф.А. Лизогуб брав участь у роботі 51 чергової губернської земської сесії, котра розпочалась 20 січня 1916 р. Його було звільнено з посади голови губернської земської управи  рішенням Полтавського земського зібрання під час позачергового засідання  24 травня 1916 р. у зв’язку із призначенням до складу комісії для організації земського самоврядування на Кавказі.

         Завдяки діяльності Ф.А. Лизогуба на посаді голови Полтавської губернської земської управи у період з 1901 по 1916 рр. відбулося організаційне удосконалення роботи управи, запроваджено низку нових підрозділів при управі, що сприяло підвищенню рівня ефективності її роботи. Виважена позиція Ф.А. Лизогуба забезпечувала конструктивну співпрацю між земським зібранням і управою, між земством і органами державної влади. Він підтримував необхідність демократизації як державного ладу Росії взагалі, так і демократизації земського самоврядування зокрема. Як голова земської управи Ф.А. Лизогуб сприяв розвитку української національної культури, дбав про соціальний захист земських службовців.

        У 1916 р. Ф.А. Лизогуба було призначено членом Ради земського самоврядування і начальником канцелярії при намісникові Кавказу. Після Лютневої революції 1917 р. Федір Андрійович займав посаду завідувача департаменту іноземних справ при Тимчасовому уряді Росії в Петрограді. Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. він прибув до Києва де отримав посаду консультанта із земельних питань при Генеральному Секретаріаті Центральної Ради. За часів гетьманату  П. Скоропадського у квітні 1918 р. Ф.А. Лизогуб очолив Міністерство внутрішніх справ, а з травня по листопад 1918 р. займав посаду Голови Ради Міністрів Української Держави. Під керівництвом Федора Андрійовича було проведено значну роботу для створення центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, судоустрою, Державної варти, сухопутних військ та військово-морського флоту, відродження українського козацтва. Значних здобутків досягнуло Міністерство закордонних справ уряду  Ф.А. Лизогуба. За цей час Українська Держава створила 11 дипломатичних і близько 50 консульських представництв у 20 країнах світу. На власній території створено 12 дипломатичних і 42 консульських представництва із 24 держав.

        Ф.А. Лизогуб дотримувався ліберально-консервативних поглядів і категорично відкидав більшовицькі експерименти. Він виступав за проведення соціальних реформ, поступову українізацію державно-політичного життя, за єдину українську православну Церкву. Тому прихід до влади більшовиків змусив Ф.А. Лизогуба залишити Україну. Він помер у 1928 р. у Бєлграді (Сербія).

 

         Козаченко А.І. Федір Лизогуб – видатний діяч земського самоврядування кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Держава і право. Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2015. – Вип. 67. – С.76-85.