2021-2022 н.р.
Відеолекція “Негласні слідчі (розшукові) дії” (автор: Іван Тітко)
Відеолекція “Повідомлення про підозру” (таймкоди – в описі)
Відеолекція “Оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування” (таймкоди)
Відеолекція “Закриття кримінального провадедження”
2020-2021 н.р.
19.10.2021: СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (частина 2)
ТЕМА: СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (частина 2)
СТОРОНА ЗАХИСТУ
Підозрюваним є особа, якій повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або якщо місце знаходження невідоме – направлення повідомлення про підозру за останнім відомим місцем проживання.
Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання, у протилежному випадку особа підлягає звільненню.
Обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду
Підозрюваний, обвинувачений має права і обов’язки (див. ст. 42 КПК):
Давати показання – це право підозрюваного/обвинуваченого. Тому перед допитом він не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань. Також КК для підозрюваного / обвинуваченого не передбачає відповідальності за дачу завідомо-неправдивих показань – це розглядається як форма самозахисту.
Набір прав у підозрюваного, обвинуваченого ідентичний. Відмінності зумовлені лише специфікою стадії (наприклад, у обвинуваченого є право на суд присяжних, на виступ в судових дебатах, на останнє слово)
Виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
З урахуванням вказівки на те, що вирок має набрати законної сили, при розгляді справи у апеляційному провадженні особа іменується обвинуваченим, а в касаційному й подальших провадженнях – виправданим або засудженим.
Виправданий, засуджений має права обвинуваченого, які реалізуються з урахуванням специфіки відповідної стадії (наприклад, право на суд присяжних не може бути реалізоване у апеляційному, касаційному суді).
ЗАХИСНИК
Правове регулювання:
- КПК
- ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»
- ЗУ «Про безоплатну правову допомогу»
- Правила адвокатської етики (затвердженні Вищою кваліф. ком. адвокатури)
- Рішення КСУ у справі про право вільного вибору захисника (справа Солдатова) від 16 листопада 2000 р.
- ППВСУ «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24 жовтня 2003 року № 8.
Захисником є адвокат, який здійснює захист: 1) підозрюваного, 2) обвинуваченого, 3) засудженого, 4) виправданого, 5) особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або 6) вирішувалося питання про їх застосування, а також 7) особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Залучення захисника
1) За договором
2) За призначенням
Залучення за договором:
- може бути залучений на будь-якому етапі провадження;
- угода може бути укладена як самим підозрюваним, обвинуваченим, або іншими особами з подальшим наданням згоди самим підозрюваним.
Залучення захисника для здійснення захисту за призначенням
Алгоритм залучення захисника за призначенням:
1) Підозрюваний, обвинувачений пише заяву на ім’я особи, яка веде провадження (напр., слідчого), якщо він бажає адвоката, але не може його залучити;
2) Слідчий виносить постанову, яку направляє до ЦБВПД (на підставі заяви/або незалежно від бажання особи, якщо участь захисника обов’язкова)
3) Черговому адвокату видається доручення за підписом директора ЦБВПД на захист такої особи.
4) Адвокат подає це доручення разом із копією свого свідоцтва слідчому.
Підтвердження повноважень захисника
Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1) Свідоцтво
2) Один з документів: а) угода; б) ордер; в) доручення (розібрати зі студентами у чому різниця).
При поданні документів захисник пред’являє документ, що посвідчує його особу (напр., посвідчення адвоката).
Витяг із реєстру не вимагається.
Відмова від захисника або його заміна
Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.
Відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов’язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку в порядку здіснення захисту за призначенням.
ПОТЕРПІЛИЙ
Потерпілим у кримінальному провадженні може бути:
1) фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди;
2) юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Набуття статусу потерпілого:
- Автоматично з моменту подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення.
- Особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого
- За ініціативою органів, але лише при наявності письмової згоди особи.
За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
Але обсяг прав у цьому випадку значно менший:
- не може заявляти відводи;
- не вправі знайомитися з матеріалами провадження;
- несе відповідальність за відмову від дачі показань;
- не може укласти угоду;
- може бути піддана приводу.
Якщо в подальшому з’ясується, що особі, яка подала заяву не було завдано шкоди, то виноситься постанова «про відмову у визнанні потерпілим» .
У провадженнях приватного обвинувачення особа набуває статусу потерпілої лише у випадку подачі заяви про вчинення правопорушення щодо неї.
Потерпілий у провадженнях щодо кримінальних правопорушень, де настала смерть особи, або особа перебуває у стані, що не дає можливість здійснювати права потерпілого ((!)
У такому випадку потерпілим визнається один з близьких родичів або членів сім’ї (у т.ч. особи, що спільно проживають); за наявності відповідного клопотання – декілька таких осіб.
Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Права потерпілого – див. ст. 56 КПК.
ТЕМА: ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ
ПЛАН
- Значення повідомлення про підозру
- Випадки повідомлення
- Процедура повідомлення про підозру
- Зміна повідомлення про підозру
- Оскарження повідомлення про підозру
- Значення повідомлення про підозру
- Поява нового процесуального суб’єкта – підозрюваного
- Формування сторони захисту
- Починає рахуватися строк розслідування, який має крайні межі.
- Можна оголосити особу в розшук
- Можна розпочати заочне провадження
- Починається притягнення до крим. відповідальності особи (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК)
Встановлення моменту притягнення до кримінальної відповідальності має значення для наступних ситуацій:
а) при визначенні можливості застосування окремих підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених Особливою частиною КК;
б) для визначення моменту необхідності отримання згоди ВРУ на притягнення нар. депутата до кримінальної відповідальності (тобто, стосовно нардепа можна внести інформацію до ЄРДР, провести первинні слідчі дії, але повідомити про підозру – лише за згодою ВРУ) – це втратило актуальність відповідно до ЗУ № 388-IX від 18.12.2019;
в) відповідно до ЗУ «Про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів слідства…» право на відшкодування виникає у разі незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
- Випадки повідомлення про підозру:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи запобіжного заходу;
3) наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Момент повідомлення про підозру:
Чіткий час для вручення письмового повідомлення про підозру передбачений лише для ситуації, коли підставою для повідомлення стало затримання – повинні вручити протягом 24 год. У випадку із затриманням статус підозрюваного виникає раніше (із моменту затримання) ніж його документарне оформлення (24 години).
- Процедура:
- Повідомлення обов’язково підписує прокурор, а вручити може як прокурор так і слідчий.
- Вручається письмове повідомлення про підозру (зміст див. ст. 277 КПК) та пам’ятка про процесуальні права підозрюваного. Ч. 1 ст. 278 КПК – вручається у день складання слідчим, прокурором. У випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.
- Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація невідкладно вносяться слідчим, прокурором до ЄРДР в 24 год.
Специфіка здійснення повідомлення про підозру окремій категорії осіб: див. гл. 37 КПК
Важливо: Постанова ВП ВС: 11 грудня 2019 року м.Київ №536/2475/14-к : Генеральний прокурор або його заступник може доручити вручення підписаного ним повідомлення про підозру судді суб’єкту, уповноваженому вчиняти процесуальні дії:
«Законодавець наділяє правом на здійснення письмового повідомлення про підозру судді лише Генерального прокурора або його заступника як прокурорів найвищого рівня для посилення захисту професійної незалежності судді від здійснення такого повідомлення прокурором або слідчим будь-якого рівня.
Однак Велика палата Верховного Суду вважає, що дотримання такої підвищеної гарантії незалежності судді досягається саме на етапі формування та об’єктивації волевиявлення щодо повідомлення про підозру судді уповноваженим на це суб’єктом, яке включає в себе:
1) перевірку підстав для повідомлення підозри
2) складання та підписання такого повідомлення про підозру
3) Вручення повідомлення про підозру
Велика палата Верховного Суду вважає, що вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз’яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру судді. Однак саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру судді іншим суб’єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це статтею 481 КПК України суб’єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб’єкт його вручення якимось чином впливає на реалізаціюцієї гарантії. Якщо в конкретному випадку існують підстави для зміни підозри або для висловлення нової, то ця процедура починатиметься заново шляхом підготовки відповідного письмового документа, який знову ж таки повинен бути складеним та підписаним Генеральним прокурором або його заступником. Особа, яка вручає текст повідомлення, на реалізацію повноважень Генерального прокурора або його заступника зі зміни підозри вплинути не може. Ця теза також підтверджує висновок про те, що саме на початковому етапі об’єктивації волевиявлення щодо повідомлення про підозру судді забезпечується гарантія суддівської незалежності».
Значення коректного повідомлення про підозру: див. Постанова ВС 12 лютого 2020 р.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87602679?fbclid=IwAR3SEy9ohgyjVKVB-Zj-cYNz8ZT_XwbV_4V6LIuCz2LlCIDYeJnIuI_4xdg
- Зміна повідомлення про підозру
Ситуації, коли це актуально:
- збільшення (зменшення) епізодів злочинної діяльності).
- зміна юридичної кваліфікації кримінального правопорушення
- змінюється кількість епізодів разом з кваліфікацією.
- Якщо є підстави для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої – процедура аналогічна.
- Якщо первинне повідомлення здійснював слідчий, то змінити його може як слідчий, так і прокурор. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
- Дата і час повідомлення про нову підозру, правова кваліфікація вносяться до ЄРДР.
- Оскарження повідомлення про підозру
З березня 2018 р. можна оскаржити до слідчого судді:
ч. 1 п. 10 ст. 303 КПК: На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом – підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Лекція 24.03.2020, 31.03.2020 Зупинення та закінчення досудового розслідування
ТЕМА: ЗУПИНЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
- Мета зупинення – зберегти час (відлік строку розслідування зупиняється)
- Підстави зупинення:
а) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;
б) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;
в) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.
г) слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про проведення спеціального (заочного) провадження.
- Зупинити можливо лише після повідомлення про підозру (ч. 1 ст. 280 КПК)
- Процедура:
1) проводяться всі дії, які можливо до зупинення;
2) слідчий складає постанову про зупинення, яку погоджує прокурор. Прокурор може винести постанову самостійно.
3) внести інформацію про зупинення до ЄРДР
4) копію постанови надіслати стороні захисту та потерпілому (вони мають право її оскаржити слідчому судді).
NB! Якщо у кримінальному провадженні є декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор виділяє провадження і зупинення відбувається стосовно окремих підозрюваних.
- Наслідки зупинення:
1) зупиняється відлік строків досудового розслідування
2) забороняється проведення слідчих (розшукових) дій, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Відновлення досудового розслідування
- Підстави відновлення:
1) відпали підстави до зупинення;
2) необхідно провести слідчу дію, не спрямовану на розшук підозрюваного;
3) скасування слідчим суддею постанови про зупинення.
4) скасування апеляційним судом ухвали сл. судді про відмову у здійсненні заочного провадження.
- Процедура відновлення:
- Винести постанову (погодження з прокурором не вимагає)
- Внести інформацію до ЄРДР
- Копію постанови надіслати стороні захисту і потерпілому.
ТЕМА: ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
(§ 1-3 гл. 24 КПК)
План
- Форми закінчення досудового розслідування
- Закриття кримінального провадження
- Закінчення досудового розслідування шляхом звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності
- Звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру
- Форми закінчення досудового розслідування[1]
Закінчення досудового розслідування – заключний етап діяльності на стадії досудового розслідування, на якому приймається підсумкове для даної стадії рішення.
Закінчення досудового розслідування може відбутися шляхом:
1) припинення провадження через його закриття на стадії досудового розслідування;
2) передачі провадження до суду.
Принциповою відмінністю між вказаними варіантами закінчення досудового розслідування є те, що у першому випадку рішення приймає слідчий або прокурор без направлення матеріалів до суду, а в другому – провадження передається до суду, який і виносить остаточне рішення.
Передача кримінального провадження до суду також може мати кілька варіацій. Залежно від специфіки провадження, прокурор вправі звернутися до суду з:
1) клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
2) обвинувальним актом;
3) клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру (неосудні);
4) клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру (неповнолітні).
Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом двадцяти чотирьох годин з моменту прийняття процесуального рішення.
- Закриття кримінального провадження
При наявності відповідної підстави провадження не передається до суду, а закінчується на стадії досудового розслідування шляхом його закриття.
Підстави закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 284 КПК). Залежно від юридичних наслідків, що настають для підозрюваного, всі підстави можуть бути згруповані у два блоки:
1) реабілітуючі;
2) нереабілітуючі.
- Реабілітуючи – це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тягнуть зняття з неї всіх підозр, відновлення її доброго імені, честі, гідності та репутації, а також відшкодування шкоди, завданої незаконними повідомленням про підозру, триманням під вартою, накладенням арешту на майно, відстороненням від посади та іншими процесуальними діями (див. ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р.).
До реабілітуючих підстав належать:
1) встановлення відсутності події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК);
2) встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК);
3) не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК).
Відсутність події кримінального правопорушення означає, що:
а) кримінально караного діяння, щодо якого було розпочате провадження, не існувало в реальній дійсності (наприклад, мало місце помилкове або завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення);
б) подія існувала, але її причиною були не дії людини, а явища природи (землетрус, блискавка, повінь, буревій тощо);
в) негативні наслідки сталися в результаті хімічних (отруєння), фізичних (переохолодження), фізіологічних (захворювання) процесів, які не залежали від інших осіб, зокрема стали результатом дій самого потерпілого (самогубство).
Якщо за вказаною підставою прийнято рішення про закриття кримінального провадження, щодо особи за цим же фактом не може ставитися питання про інші форми відповідальності (адміністративну, цивільну, дисциплінарну).
Відсутність складу кримінального правопорушення має місце у випадку, коли за результатами досудового розслідування доведено, що діяння мало місце, вчинене воно конкретною особою, але в силу ряду причин вказане діяння не підпадає під дію закону України про кримінальну відповідальність. Дана ситуація може мати місце в таких випадках:
а) відсутній один або кілька з чотирьох необхідних елементів складу кримінального правопорушення;
б) діяння не становить небезпеки в силу малозначності (ч. 2 ст. 11 КК);
в) відсутні деякі кваліфікуючі ознаки (наприклад, повторність);
г) особа добровільно відмовилась від доведення діяння до кінця, а вчинені дії не становлять складу кримінального правопорушення;
ґ) наявні підстави, що виключають кримінальну відповідальність (наприклад, необхідна оборона, крайня необхідність тощо).
Не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати передбачає, що діяння мало місце, воно відповідає ознакам, передбаченим законом України про кримінальну відповідальність, але під час розслідування не встановлено достатніх доказів вини особи, якій це діяння інкримінувалось, або виявлено докази її невинуватості. Відповідно, закриття провадження за даною обставиною може мати місце якщо:
а) достовірно встановлено невинуватість підозрюваного (наприклад, при підтвердженні його алібі);
б) вичерпані можливості для збирання додаткових доказів, при недостатності зібраної доказової бази для передання провадження до суду (при цьому слід пам’ятати, що відповідно до принципу презумпції невинуватості будь-які сумніви в доведеності вини мають тлумачитися на користь підозрюваного).
Незалежно від того, яка з трьох вказаних вище підстав призвела до закриття кримінального провадження, таке рішення цілком реабілітує особу і надає їй право на відшкодування шкоди в порядку і на підставах визначених законом.
При закритті провадження на підставі невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати, провадження закривається не в цілому, а щодо конкретної особи. Розслідування ж продовжується з метою встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
- Нереабілітуючі підстави для закриття кримінального провадження означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення нею діяння, що містить ознаки будь-якого кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин подальше провадження виключається. При цьому така особа не має права на відшкодування шкоди, яка була їй завдана у процесі розслідування.
Закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав можливе лише за умови відсутності реабілітуючих підстав для прийняття такого рішення.
До нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належать:
1) набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою (декриміналізація діяння).
2) смерть підозрюваного, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
3) існування вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановленої ухвали суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню.
4) відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
5) не отримання згоди держави, яка видала особу.
6) досягнення податкового компромісу (на сьогодні це вже «мертва норма»);
7) наявність нескасованої постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 284 КПК, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.
8) закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.
Слідчий, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру (ця підстава не належить до жодної із груп).
Процесуальний порядок закриття кримінального провадження. У стадії досудового розслідування правом закриття кримінального провадження наділені лише два суб’єкти: слідчий і прокурор.
Прокурор вправі закрити кримінальне провадження за будь-якою з встановлених законом підстав і незалежно від того, чи мало місце повідомлення про підозру.
Компетенція слідчого у цьому питанні є обмеженою. По-перше, слідчий наділений правом закрити провадження лише якщо жодній особі не повідомлялось про підозру, а по-друге, виключно за такими підставами:
1) відсутність події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1. ст. 284 КПК);
2) відсутність у діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1. ст. 284 КПК);
3) набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою (п. 4 ч. 1. ст. 284 КПК).
4) податковий компроміс.
Якщо наявна одна з вищеназваних підстав для закриття кримінального провадження, проте під час провадження мало місце повідомлення про підозру, закрити провадження уповноважений лише прокурор.
Процесуальний порядок закриття кримінального провадження включає в себе сукупність таких дій:
1) встановлення наявності підстави для закриття кримінального провадження. Реабілітуючі підстави для закриття кримінального провадження можуть бути встановлені як достовірно (наприклад, відсутність складу кримінального правопорушення), так і ґрунтуватися на недоведеній винуватості (наприклад, у випадку, коли не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати). Нереабілітуючі ж підстави повинні бути встановлені лише достовірно.
2) винесення постанови про закриття кримінального провадження. Загальне змістове наповнення будь-якої постанови визначено у ч. 5 ст. 110 КПК.
3) інформування учасників провадження про прийняте рішення. Здійснюється шляхом направлення копії відповідної постанови: заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.
Прокурорський нагляд за законністю рішення про закриття кримінального провадження. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю (ч. 6 ст. 284 КПК).
Оскарження рішення про закриття кримінального провадження. Скарга на постанову слідчого може бути подана як до прокурора, так і до слідчого судді. Скарга на постанову прокурора може бути подана до слідчого судді. Суб’єктами оскарження є заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник.
Строк, передбачений законом для подання скарги (незалежно від того, подається скарга до прокурора чи до слідчого судді), становить десять днів з моменту отримання суб’єктом оскарження копії постанови.
Ухвала слідчого суді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. При цьому скарга подається безпосередньо до апеляційного суду протягом п’яти днів з моменту оголошення ухвали слідчого судді.
- Закінчення досудового розслідування шляхом звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності
Потрібно чітко відрізняти від закриття.
Дана форма закінчення досудового розслідування характеризується наступними ознаками:
1) здійснюється лише за наявності у кримінальному провадженні особи, якій повідомлено про підозру;
2) передбачає передання провадження до суду, оскільки рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності вправі прийняти виключно суд;
3) відбувається констатація винуватості особи, але при цьому особа не несе передбаченої законом відповідальності;
4) застосовується лише за умови згоди підозрюваного.
Підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності. На сьогодні перелік таких випадків міститься у статтях 45 – 49 КК і до них належать:
1) дійове каяття;
2) примирення винного з потерпілим;
3) передача на поруки;
4) зміна обстановки;
5) закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих кримінальних правопорушень передбачені статтями Особливої частини КК (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212-1, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258-3, ч. 4 ст. 258-5, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 5 ст. 321, ч. 4 ст. 321-1, ч. 5 ст. 368-3, ч. 5 ст. 368-4, ч. 6 ст. 369, ч. 4 ст. 401 КК).
Процесуальний порядок:
- Отримання згоди підозрюваного на закриття провадження зі звільненням від кримінальної відповідальності.
Позиція потерпілого є обов’язковою лише якщо є елементом підстави для звільнення (наприклад, примирення).
- Складання клопотання та направлення його до суду. Не зважаючи на те, що кримінальне провадження здійснює слідчий, складання клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності закон відніс до повноважень прокурора. Зміст клопотання – ст. 287 КПК.
Додатком до клопотання є письмова згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності.
Розгляд питання про звільнення від кримінальної відповідальності. Рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд приймає не в ході судового розгляду, а під час підготовчого засідання (п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК). Розгляд клопотання прокурора здійснюється у присутності сторін кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку, передбаченому КПК.
За результатами розгляду питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд приймає одне з рішень:
1) про закриття кримінального провадження та звільнення підозрюваного[2] від кримінальної відповідальності (якщо будуть встановлені відповідні підстави);
2) про відмову у задоволенні клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності та повернення клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку[3] (у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання).
Рішення суду приймається у формі ухвали.
- Звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру
Якщо в ході розслідування не виявлено підстав для закриття кримінального провадження або направлення до суду клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності це означає, що особа має зазнати передбачених законом правообмежень у зв’язку з вчиненням нею кримінального правопорушення, а відтак до суду направляється обвинувальний акт – процесуальний документ, в якому формулюється офіційне обвинувачення, що має бути доведено в суді.
У ряді випадків особа, в силу недосягнення віку кримінальної відповідальності або наявності певних психічних розладів, не є суб’єктом кримінального правопорушення, а відтак не може ставитися питання про її обвинувачення і відповідно про складання обвинувального акту. При цьому певна реакція держави на неправомірну поведінку таких осіб все ж передбачена, а механізм її здійснення вимагає судового розгляду. Відповідно, у даних випадках КПК пов’язує закінчення досудового розслідування з направлення до суду не обвинувального акту, а клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру (якщо йдеться про психічнохворих осіб) або виховного характеру (якщо йдеться про неповнолітніх). У цілому правова природа цих процесуальних актів є аналогічною правовій природі обвинувального акту. Принципова відмінність полягає лише в тому, що ставиться питання про застосування не покарання, а примусових заходів відповідного виду.
Згідно з КПК, звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру здійснюється, коли зібрані під час досудового розслідування докази можна вважати достатніми для передання провадження до суду.
Зібрання достатніх доказів для направлення обвинувального акту до суду не вимагається, якщо на стадії досудового розслідування укладено угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним або угоду між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості. У такому випадку обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду незалежно від обсягу зібраної доказової інформації.
Дії при закінченні провадження:
1) перевірку слідчим повноти і належного оформлення процесуальних дій і рішень та систематизацію матеріалів провадження;
2) повідомлення учасників процесу про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування;
3) відкриття матеріалів іншій стороні;
4) вирішення заявлених клопотань.
Перевірка слідчим повноти і належного оформлення процесуальних дій і рішень та систематизація матеріалів провадження:
1) Переконатися, що розслідування проведено повно
2) Пересвідчитися, що немає підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри
3) Матеріали досудового розслідування не підшиваються, а лише систематизуються, як правило за хронологічним критерієм: документи розташовуються у послідовності їх складання (залучення).
Повідомлення учасників процесу про завершення досудового розслідування. Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання підсумкового документу прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити учасникам провадження про те, що досудове розслідування завершено і вони можуть ознайомитися з матеріалами, які сторона обвинувачення планує використати в суді.
Про вищевказане повідомляються не всі учасники, а лише названі у КПК:
1) підозрюваний та його захисник;
2) законний представник та захисник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру;
3) потерпілий;
4) цивільний позивач, його представник та законний представник;
5) цивільний відповідач і його представник[4].
Відкриття матеріалів іншій стороні.
Відкриття матеріалів стороною обвинувачення. Рішення про надання доступу до матеріалів розслідування приймає прокурор, доступ надається або ним особисто, а за його дорученням – слідчим.
Прокурор зобов’язаний забезпечити надання доступу до всіх матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні (в т.ч. до виправдувальних доказів).
Доступ надається не лише до матеріалів, що відображені на паперових носіях (протоколів процесуальних дій, висновків експертів, інших документів тощо), а й до інших форм доказової інформації: речових доказів, приміщень або місць, що знаходяться у володінні або під контролем держави, у випадку, що дана інформація буде використовуватися прокурором у суді як доказ.
Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Копіювання здійснюється за рахунок сторони, яка ознайомлюється, оскільки протилежну сторону КПК зобов’язує лише надати матеріали для ознайомлення. При цьому закон не обмежує особу у виборі копіювальної техніки, що буде застосовуватися. На практиці найбільш розповсюдженим способом, у тому числі копіювання паперових носіїв інформації, є їх фотографування.
Відкриття матеріалів стороною захисту. Сторона захисту за запитом прокурора зобов’язана надати доступ та можливість скопіювати до всіх відомостей, які планує використати у суді.
Може не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого
Ознайомлення з матеріалами інших учасників провадження. Після відкриття матеріалів з ними можуть ознайомитися: потерпілий, цивільний позивач та цивільний відповідач і представники зазначених суб’єктів. Цивільний позивач, відповідач – в тій частині, яка стосується цивільного позову (тобто з матеріалами, які визначають характер і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням).
Сторони кримінального провадження зобов’язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий – прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Дана процедура є доволі важливою, оскільки якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів (зокрема, про це не буде письмового підтвердження), суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Вирішення заявлених клопотань. У ході ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторона захисту, потерпілий, його представник чи законний представник можуть дійти переконання, що розслідування проведено неповно або однобічно, а відтак є потреба у виконанні додаткових слідчих (розшукових) або інших процесуальних дій. У цьому випадку зазначеними учасниками можуть бути заявлені відповідні клопотання в порядку ст. 220 КПК.
Сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до (зокрема в результаті виконання заявлених клопотань) або під час судового розгляду.
Після завершення процедури відкриття матеріалів протилежній стороні, вирішення заявлених клопотань, слідчий або прокурор складають підсумковий документ, яким може бути:
1) обвинувальний акт;
2) клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру;
3) клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру.
Обвинувальний акт – це процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК).
Обвинувальний акт виконує у кримінальному провадженні декілька взаємопов’язаних завдань, чим і визначається його особливе значення:
1) підводить підсумок стадії досудового розслідування шляхом формулювання офіційного обвинувачення (при цьому обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не повинно істотно відрізнятися за фактичними та юридичними обставинами від формулювання підозри у повідомленні про підозру);
2) знайомить підозрюваного (обвинуваченого) та його захисника з характером висунутого обвинувачення, даючи змогу визначити напрямки і засоби захисту. Саме тому закон передбачає вручення копії обвинувального акту перед направленням його до суду;
3) є основою судового розгляду і визначає його межі:
а) судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про оголошення обвинувального акта в повному обсязі (ч. 2 ст. 347 КПК);
б) судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК);
в) суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК);
г) прокурор, дійшовши в ході судового розгляду до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення (ч. 2 ст. 338 КПК).
Обвинувальний акт складається і підписується слідчим та затверджується прокурором. Прокурор може скласти сам.
Якщо під час підготовчого провадження виявиться, що обвинувальний акт не підписаний слідчим, або не затверджений прокурором, то суддя повертає обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.
Таке значення факту затвердження обвинувального акту прокурором пояснюється тим, що з обвинувальним актом у прокурора пов’язано виконання одразу двох функцій:
– здійснення нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування у формі процесуального керівництва: прокурор повинен перевірити, наскільки всебічно, повно й об’єктивно було проведено досудове розслідування, чи не було при цьому допущено порушень кримінального процесуального законодавства, чи доведено винуватість особи зібраними матеріалами тощо;
– підтримання державного обвинувачення в суді: після затвердження прокурором обвинувального акту, останній стає процесуальним документом, що виходить уже від органу державного обвинувачення.
Затвердження обвинувального акту здійснюється шляхом проставлення резолюції прокурора на титульному аркуші документа.
Незалежно від кількості підозрюваних, щодо всіх складається єдиний обвинувальний акт.
Окрім вимог до форми та змісту, викладених у КПК, слід вказати на ряд положень, вироблених практикою, недотримання яких призводить до повернення обвинувального акту прокурору зі стадії підготовчого провадження. Зокрема, обвинувальний акт вважається таким, що не відповідає вимогам законодавства, якщо він містить положення, що суперечать одне одному або у ньому наведено недопустиму натуралізацію опису кримінального правопорушення[5].
До обвинувального акта додається:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування (ст. 109 КПК). Не плутати з описом матеріалів провадження (!). Даний документ складається з трьох блоків:
а) перелік процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, а також час їх проведення. Даний блок містить інформацію про процесуальні дії, що мали місце в ході досудового розслідування, наприклад: слідчі (розшукові) дії (допит, обшук, освідування тощо), повідомлення про закінчення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування тощо;
б) процесуальні рішення, прийняті під час досудового розслідування. У даному блоці міститься перелік рішень осіб, що ведуть кримінальне провадження, у зв’язку з прийняттям яких виникли, змінились або припинились певні правовідносини. Прикладами подібних рішень можуть бути повідомлення про підозру, залучення особи як потерпілого до кримінального провадження, відвід захисника тощо;
в) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
2) цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування;
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування;
4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.
5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження.
У випадку, якщо особа обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі, то до обвинувального акту також додається письмове роз’яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних (ч. 1 ст. 384 КПК).
Вручення копій підсумкових документів. Безпосередньо перед переданням підсумкового документу до суду прокурор зобов’язаний надати копію відповідного підсумкового документу, копію реєстру матеріалів підозрюваному та його захиснику. Якщо був цивільний позов – вручається підозрюваному, цивільному відповідачу.
Вручення копій перелічених документів здійснюється під розписку. Відповідна розписка (розписки) є додатком до обвинувального акту.
Передання підсумкового документу (обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру) до суду. Після виконання усіх вищезазначених дій прокурор зобов’язаний передати підсумковий документ з додатками до відповідного суду за правилами визначення підсудності. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
КПК не встановлює строку вчинення даної процесуальної дії, а відтак передача підсумкового документу до суду має відбутися в межах строків досудового розслідування.
Направлення вказаних матеріалів здійснюється з супровідним листом, підписаним керівником прокуратури або його заступником.
[1] Особливості закінчення досудового розслідування кримінальних проступків – окрема тема (ст. 301 КПК.).
[2] Може йтися про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у тому випадку, коли клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності надійшло до суду після направлення обвинувального акту.
[3] Або продовження судового провадження в загальному порядку, якщо клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.
[4] Потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їх представникам про можливість ознайомитися з матеріалами повідомляють після того, як сторона захисту ознайомиться з матеріалами сторони обвинувачення й здійснить відкриття своїх матеріалів для ознайомлення.
[5] Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України : інформаційний лист ВССУ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 // http://sc.gov.ua/ua/informacijni_listi.html
