Сімейне право

Надрукувати Надрукувати
Тема. Припинення шлюбу.

Припинення шлюбу – Презентація

Припинення шлюбу – Лекція

Тема. Припинення шлюбу.

  1. Поняття та підстави припинення шлюбу.
  2. Розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану.
  3. Розірвання шлюбу судом.
  4. Правові наслідки припинення шлюбу.
  5. Режим окремого проживання подружжя: підстави та правові наслідки

 

Нормативно-правове регулювання:

  • Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року №2947-III (глава 11);
  • Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року №2398-VI;
  • «Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (зареєстровано в Міністерствіюстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940);
  • Постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 від 221.12.20007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

 

  1. Під припиненням шлюбу розуміють зумовлене певними юридичними фактами припинення на майбутнє правовідносин між подружжям, що виникли із зареєстрованого дійсного шлюбу.

Підставами припинення шлюбу є (ст. 104 СК України):

1) смерть одного з подружжя або оголо­шення його померлим;

2) розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу – це результат вольових дій подружжя або одного з них, спрямований на припинення подружніх відносин у випадках, передбачених законом, і здійснюється в судовому або адміністративному порядку (органом ДРАЦС).

Припинення шлюбу відрізняється від визнання шлюбу недійсним тим, що воно спрямоване на майбутнє, тоді як визнання шлюбу недійсним має зворотну силу і припиняє правові наслідки шлюбу з моменту його укладання.

Якщо шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, припинення шлюбу не потребує спеціаль­ного оформлення.

Реєстрація смерті, яка проведена у відповід­ності до цивільного законодавства, й отримання свідоцтва про смерть є підтвердженням факту припинення шлюбу. Якщо особа оголо­шена померлою, то правовою підставою виникнення юридичних на­слідків є відповідне рішення суду про оголошення особи померлою, яке набрало законної сили.

У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день державної реєстрації розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 114 СК України).

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2, ст. 114 СК України).

Якщо один із подружжя помер до на­брання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті (ч. 3 ст. 104 СК України).

Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із по­дружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання (ч. 4 ст. 104 СК України).

Приклад. Рішення суду оголошене 5 січня, 5 лютого рішення набирає законної сили. Один із подружжя помирає 1 лютого – шлюб припиняється внаслідок смерті. Якщо помер 5 лютого – шлюб припинився внаслідок розірвання.

 

  1. Розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану

Відповідно до статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.

За загальним правилом розірвання шлюбу здійснюється державним органом реєстрації актів цивільного стану за наявності таких умов:

а) подружжя не має неповнолітніх дітей та

б) існує взаємна згода подружжя на розірвання шлюбу.

Шлюб розривається неза­лежно від наявності між подружжям майнового спору (ч. 3 ст. 106 СК України).

 

Приклад.

До органу ДРАЦС звернувся Бондаренко із заявою про розірвання шлюбу з Івкіною. На його думку, існують всі підстави для розірвання їх шлюбу безпосередньо органом ДРАЦС, а саме: 1) діти подружжя досягли повноліття; 2) між ним та дружиною немає майнового спору; 3) останні два роки він прожив окремо від дружини у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Однак Бондаренку відмовили у прийнятті заяви, мотивуючи тим, що розірвання його шлюбу з Івкіною може бути здійснено органом ДРАЦС тільки у разі існування взаємної згоди подружжя. Вважаючи, що його права порушені, Бондаренко звернувся за консультацією до адвоката.

Проаналізуйте ситуацію та надайте кваліфіковану відповідь. 

Чи змінилася б ситуація, якщо Бондаренко та Івкіна подали б спільну заяву про розірвання шлюбу, але у встановлений відділом ДРАЦС термін до органу ДРАЦС прийшов лише один із них?

Юридичний аналіз ситуації.

Відповідно до ст. 106 СК України, ч. 1 подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.

Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана (ч. 2 ст. 106 СК України).

Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору (ч. 3 ст. 106 СК України).

Відповідно до п. 14. Правил державної реєстрації актів цивільного стану державна реєстрація розірвання шлюбу у випадку, передбаченому статтею 106 Сімейного кодексу України, проводиться на підставі письмової заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, у якій повинно бути зазначено про відсутність у них спільних дітей, після закінчення одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана, у присутності хоча б одного з подружжя.

Якщо один із подружжя через поважну причину (у зв’язку з тяжкою хворобою, тривалим відрядженням, проживанням у віддаленій місцевості) не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, або прирівняну до неї, від його імені може подати другий із подружжя, про що робиться відмітка в журналі обліку заяв про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, та заяв відповідно до статті 107 Сімейного кодексу України, а також в актовому записі про розірвання шлюбу в графі “Для відміток”.

  1. Якщо подружжя через поважну причину не може з’явитися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу в установлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день.

У цих випадках строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви.

Якщо подружжя не з’явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність.

Якщо один із подружжя через поважну причину не може з’явитись для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з’явитися, повинен бути нотаріально засвідченим, про що робиться відповідна відмітка в актовому записі про розірвання шлюбу в графі “Для відміток”.

Висновок. Оскільки жодна із зазначених дій Бондаренком здійснена не була, це свідчить про відсутність взаємної згоди подружжя на розірвання шлюбу, а отже відмова ДРАЦСу є правомірною.

 

Розірвання шлюбу органом ДРАЦСу за заявою одного з подружжя

Шлюб розривається за заявою одного з подружжя, якщо другий із подружжя (ч. 1 ст. 107 СК):

а) визнаний безвісно відсутнім;

б) визнаний недієздатним.

До заяви про розірвання шлюбу відповідно до статті 107 Сімейного кодексу України ініціатором розірвання шлюбу, додається копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім або недієздатним (абз. 2 п. 20 Правил державної реєстрації актів цивільного стану).

Відповідно статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Розірвання шлюбу, здійснене органами державної реєстрації актів цивільного стану, засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

 

  1. Розірвання шлюбу за рішенням суду.

Випадки розірвання шлюбу в судовому порядку передбачені ч. 2, 3 ст. 105 СК України):

 1) розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, відповідно до статті 109 СК України;

2) розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя, відповідно до статті 110 СК України.

Розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, відповідно до статті 109 СК України.

Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей

  1. Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
  2. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
  3. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
  4. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розірвання шлюбу судом за спільною  заявою  подружжя,  яке має  дітей  (ст.  109  СК), провадиться в окремому провадженні у випадку,  якщо існує  взаємна  згода  подружжя  щодо розірвання   шлюбу.   При   розгляді  справи  суд  встановлює,  чи відповідає заява про розірвання  шлюбу  дійсній  волі  дружини  та чоловіка,  та  чи  не  будуть  після  розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів,  які подружжя подає  під  час  розгляду справи про розірвання шлюбу.  Відповідно до ст. 109 СК подружжя має право подати письмовий договір, в якому передбачити:

     –  з ким з них будуть проживати діти;

     – яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із
батьків, хто буде проживати окремо;

     – умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 СК указаний договір має просту письмо­ву форму. Підписання сторонами такого договору, як випливає з ч. 1 ст. 109 СК, є правом, а не обов’язком подружжя.

Крім того,   подружжя   подає  до  суду  договір  про  розмір аліментів на дитину  (дітей).  Судам  слід  перевіряти  дотримання нотаріального   посвідчення   такого  договору.  У  ньому  сторони
передбачають  способи  виконання  батьками  обов’язку   утримувати дитину  тим  з  них,  хто  проживає  окремо  від  дитини.  Сторони передбачають у договорі також порядок,  умови та форми (грошова  і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.

При розірванні шлюбу за спільною  заявою  подружжя,  яке  має дітей,  суд  ухвалює  рішення  про  розірвання  шлюбу після спливу одного місяця від дня подачі заяви,  якщо її не відкликано хоча б одним із подружжя.

Особливості судової процедури розірвання шлюбу в порядку окремого провадження:

  • cуд не з’ясовує причини розлучення;
  • cуд не вживає заходів щодо примирення подружжя;
  • cуд перевіряє відповідність умов договору інтересам дитини;
  • cуд постановляє рішення після спливу одного місяця від дня подання заяви;
  • у випадку відмови від розірвання шлюбу або відкликання заяви одним із подружжя, суд відмовляє у розірванні шлюбу в окремому провадженні.

Як зазначає Сафончик О.І. «при розірванні шлюбу за взаємною згодою подружжя, яке має спільних дітей, роль суду в принципі така сама, як і роль органів РАЦС, оскільки він не має права з’ясовувати причину розлучення, вживати заходи щодо примирення подружжя або будь-яким способом втручатися в їхнє особисте життя, тобто суд не має права відмовляти у розірванні шлюбу, якщо обидва подружжя заявляють про це. До того ж суд може відмовити в розірванні шлюбу, якщо буде встановлена фіктивність такого розірвання».

Розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя відповідно до статті 110 СК України.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Виняток:

Позов не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Однак позов може бути предявлений протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою; позов може бути предявлений до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Опікун має право пред’явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним (ч. 5 ст. 110 СК України).

Якщо перешкод для пред’явлення позову про розiрвання шлюбу немає, суд приймає позов та розглядає справу. У даному випадку мова йде про відсутність згоди подружжя щодо цього питання, унаслідок чого розірвання шлюбу здійснюється за ініціативою лише одного з них.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 СКУ).

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачене ч.  1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення  подружжя  застосовується  у  випадку  відсутності
згоди  одного  з  них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі
сторін або суду у формі відкладення розгляду справи  слуханням  та
надання сторонам   строку на  примирення.  Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти  розгляд  справи  для  примирення подружжя,  особливо за наявності неповнолітніх дітей.

При визначенні  строку  на  примирення  суд  заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Ухвала суду  про  відкладення  розгляду  справи  слуханням та надання сторонам строку на примирення  не  підлягає  оскарженню  в апеляційному та   касаційному   порядку.

Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на  припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

             

Відповідно до статт1 112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Особливості процедури розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя:

  • суд з’ясовує фвактичні взаємини подружжя;
  • суд з’ясовує справжні причини позову про розірвання шлюбу;
  • суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства;
  • суд, постановивши, що підстав для розірвання шлюбу немає, постановляє рішення про відмову у позові про розірвання шлюбу, і навпаки, за наявності таких підстав – розриває шлюб.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб (ч. 2 ст. 115 СК України).

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).

 

  1. Правові наслідки припинення шлюбу:

1) між подружжям припиняються особисті немайнові права та обов’язки (статті 51,52, 54, 55, 56 СК України): право на батьківство, материнство, на повагу до своєї індивідуальності, на фізичний та духовний розвиток, на розподіл обов’язків та спільне вирішення життя сім’ї, на свободу та особисту недоторканість);

2) особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (ст.113 СК України);

3) після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду, яке набрало законної сили, особа має право на повторний шлюб (ст. 116 СК України);

4) дитина, народжена після спливу  десяти місяців після припинення шлюбу не вважається такою, що походить від подружжя (ч. 2 ст. 122 СК України);

5) з припиненням шлюбу закон пов’язує також виникнення у подружжя права на утримання (ч. 2 ст. 76 СК України);

6) припиняється режим спільної сумісної власності подружжя, крім майна  набутого за час шлюбу.

 

  1. Режим окремого проживання подружжя (сепарація)

Режим окремого проживання подружжя може бути встановлено судом (ч.1, ст. 119 СК України):

а) за заявою подружжя, у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно;

б) за позовом одного з подружжя у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

Правові наслідки встановлення режиму окремо­го проживання (ч. 2 ст. 120 СК України):

1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;

2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» підставою для встановлення режиму
окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або)  чоловіка  проживати спільно.  За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них  має бути обґрунтованим.

Режим окремого  проживання  може  встановлюватися  судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди.

Вирішуючи заяву в порядку ст. 119 СК, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися  в  доцільності сепарації  для того,  щоб узаконений спосіб окремого проживання не
був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.

З.В. Ромовська «Сепарація – це санкціоноване рішенням суду окреме проживання, це переддень можливого розлучення, але ще не саме розлучення… Плавність припинення шлюбних правовідносин не завдає такого болю, якого може завдати розірвання шлюбу»

Найчастіше підставами для встановлення сепарації є неможливість пред’явлення позову про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом 1 року після народження дитини, релігійні переконання осіб, які сепарацією заміняють розлучення, у разі небажання відповідача припиняти шлюб тощо.

Тема. Походження дитини від батьків (Презентація)
Тема. Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування
Плани практичних занять із дисципліни “Сімейне право”